Життя має багато рішень, а тому — жодного. Відгук на виставу «Оскар і Рожева Пані»

Пишу цей «відгук» одразу по завершенню самої вистави, адже саме під емоціями можна буде описати усе, що відбувалося. Отож. «Оскар і Рожева Пані»…

Він підпалив кота, собаку, будинок і навіть підозрює, що підсмажив червоних рибок! Історія про хлопчика Оскара, якому усього 10 років, але вже у такому юному віці один страшний діагноз змусить його забути про дитячі радощі й лише сподіватися. Попереду всього-на-всього дванадцять днів, дванадцять чортових днів зневіри та розпачу. І усе. Це його останні дванадцять років життя. Та чи розуміє він сам, що його чекає? Напевно ні. Але одне він знає точно: попереду його чекає лише смерть…

У нього немає друзів. Лише тут, у лікарні: Попкорн, Шинка, Енштейн, Сандрін, Бріджит і Пеггі Блу. Він ненавидить своїх батьків за те, що вони його покинули. За те, що не розповіли усю правду. Ненавидить усіх навколо за вседозволеність, брехню та постійну жалість.

І ось одна випадкова зустріч з Рожевою Пані. Пані, яка не схожа на усіх. Яка не шкодує і не бреше. З усіх навколо лише вона розмовляє з ним щиро і відверто. Завдяки їй Оскару вдається за свої останніх дванадцять днів прожити 110 років. З її ініціативи він пише 12 листів до Бога. Йому важко повірити у його існування, але він пише. Пише відверто, розповідаючи про усе, що його хвилює: юність, перше кохання, одруження з Пеггі. Про примирення з батьками, повернення до Бога. Біль, страх, смерть. ..

Це вистава, яка змусить плакати усіх і кожного, хто знаходиться у залі. Це вистава, яка, може, і не переверне ваш світогляд з ніг на голову, але безліч думок і запитань точно літатиме у вашій голові. Гра акторів чуттєва та переконлива, щира і правдива. Вони «прожили» цю виставу «від» і «до». Підсилюють катарсис: картини, анімація, пісні ОЕ та метафори. Навіть танець, як символ операції, у дитячому онкологічному відділенні виглядав доречним, показуючи цим самим абсурдність людського життя, де від усього жаху, страждають навіть діти. Символів було чимало. Розписувати кожен просто немає сенсу, адже текст не передасть усю атмосферу і думку, яка була на сцені. Варто просто побачити, почути, зрозуміти…