Фемінізм, бодіпозитив, чайлдфрі - що далі?!

Із заголовку ви могли вже зрозуміти про що далі піде мова. Об'єднала не зовсім поєднувальні речі в одне, та якщо вдуматися - усі ці рухи мають єдину і дуже важливу спільну тему: порушення прав. Та, на жаль, люди не до кінця розуміють суть і сенс кожного окремо, тому роблять з цього чорт знає що. Отож, давайте розбиратися.

У людей існує звичка об’єднуватися в групи, спільноти чи субкультури. Гуртом нам простіше відстоювати свої погляди, ділитися інтересами, знаходити друзів зі схожими смаками. Ось так і виникли феміністки, бодіпозитивісти та чайлдфрі. 

Фемінізм - рух, який надзвичайно поширений у всьому світі і означає рівність прав жінок та чоловіків. 

Здавалося б, за що тут боротися, якщо навколо нас вже давно панує демократія  думок. Але прогрес стосується лише відсоток населення. Деякі країни, суспільства та люди й досі живуть в Середньовіччі. Готуючи цей пост начиталася чимало про феміністок, тому можу зараз "блєстать умом". На одному з сайтів прочитала, що не  так давно західна цивілізація вважала, що ані афроамериканці, ані жінки не мають права голосувати. Дискримінація, чи не так? Аналогічна ситуація і з керівними посадами. Ну про  жінку за рулем автівки я взагалі мовчу. 

А все почалося із суфражисток, які перші почали обстоювати ідею рівності своїх прав для на початку XX століття.На той час головною метою справді була емансипація жінок в контексті соціуму. Але все пішло не за планом і тому зараз фемінзм у класичному розумінні практично не сприймається. На зміну фемінізму прийшов радикальний фемініз, основою тезою якого є -  дискримінація жінки за ознакою статі (сексизм).

Теоретик цього напряму Мері Дейлі закликала до «священної боротьби проти чоловіків». Серед головних вимог: безкоштовні ясла, доступність протизаплідніх засобів, право на аборти, рівні можливості щодо освіти жінок, подолання загрози насилля.

Хтось розглядає фемінізм як основу для свободи, а хтось – як зброю проти несправедливості. Фемінзм -  рівність, а не тотожність. Рівність означає не сприймати жінок як гірших, слабших від чоловіків. Справжні феміністки боряться за гендерну рівність, щоб жити і робити так, як добре їм, а не за принципом "ти ж дівчинка". 

Мене завжди дратувала ця фраза, особливо коли я одягала джинси і кросівки, а мама казала "Ти ж дівчинка. Одягни балетки і плаття".  Чому я маю робити так, як мені кажуть просто  тому, що я дівчинка? Чому хлопець має бути сильним і не дай Бог не нити, бо "ти ж мужик"? В суспільстві панує стеереотип до якого нас привчають з дитинства: жінка – «берегиня дому», її функція – приготування їжі та догляд за дітьми, а чоловік має працювати та заробляти гроші. 

Звідси можна перейти до наступого руху - чайлдфрі, який, на мою думку, певною мірою випливає з даного стереотипу. Висновок, який  я тут опишу - мій власний і суб'єктивний. 

Childfree у перекладі з англійської – вільний від дітей, а простими слова - свідома бездітність. 

Як на мене, цей рух зовсім не пов'язаний із  егоїзмом, боязню відповідальності, а також, інколи, небажанням псувати свою зовнішність і здоров'я вагітністю. Справа саме в тих стереотипах, які нам нав'язало суспільство: у природі людини закладено, що вона має розмножуватися.  Так як сучасна молодь досить бунтівна, тому  свідомо відмовляється від того, що "треба". Особисто я себе також можу віднести до "учасника" цього руху. Так, не заперечую й той факт, що з часом це перейде і я стану мамою. Та свідома відмова від дітей, в моєму випадку, полягає саме в тому, що я не хочу усе життя присвятити дітям, дому та чоловіку. Не хочу лише  прати, готувати і виховувати дітей, які потім виростають жорстокими та невдячними. Тож краще своє життя буду присвячувати розвитку та пізнанню світу. І от, да, люди радянської системи, можете починати втирати мені дічь про те, що буду помирати і мені навіть склянку води ніхто не подасть. Я перед смертю пити не захочу - не переймаєтеся!

Також я не згідна з тим, що усі чайлдфрі - свідомо позбавляють себе права вибору.  Позбавляють себе права вибору тоді, коли ідуть на поводу у суспільства, яке кричить "Ти маєш залишити після себе слід. Ти маєш мати дитину". Якщо людина оголошує себе чайлдфрі, це не означає, що назавжди позбавляє себе права мати дитину. Відмовившись одного разу від такого кроку у своєму житті, завжди можна передумати. Всі люди  змінюють свою думку. Куди гірше, якщо у людини діти з'являються необдумано. 

Якщо ж говорити про право вибору, можна перейти і до наступного руху під назвою бодіпозитив.

Бодіпозитив - це рух з благородною метою, який закликає прийняти своє тіло таким, яким воно є. Але щось пішло не так...

Прийняття свого тіла та любов до себе - проблема сучасної людина і суспільства зокрема. В час, коли на обкладинках глянцевих журналів та рекламних вивісок  дівчата дивляться на ідеальних красунь, важко почуватись красивою та впевненою. Головна ідея руху, безсумнівно, прекрасна: усі рівні і кожен гарний по-своєму. Якщо припустити, що цю ідею візьмуть за основу - комплекси з приводу зовнішності зникнуть назавжди. Молоді дівчата більше не будуть слідувати стандартам моди та виснажувати себе смертельними дієтами.

Від самого початку йшлося про тих людей, хто потрапив в аварію і втратив кінцівки. Про дівчат та чоловіків, яким в обличчя бризнули кислотою та про жінок після мастектомії (видалення грудей). Йшлося про людей з інвалідністю та проблемами з тілом, які неможливо виправити, але можливо прийняти. Ось про що говорить бодіпозитив.   

Та все сталося зовсім інакше. Бодіпозитив став для деяких жінок своєрідним виправданням слабкостей. Бо тепер можна не доглядати за собою і ніхто тебе за це не осудить, бо ти ж учасник руху бодіпозитив. Можна не слідкувати за харчуванням, не займатись спортом, аж поки цифра на вагах не перейде за "кількасотнадцять"  і не почнуться проблеми зі здоров'ям.

Але відмова від комплексів, яку пропагує бодіпозитив, не може відбутись просто так. Жінка, яка все своє життя ненавиділа себе через зайві кілограми, не почне себе любити тільки тому, що їй так сказали. Комплекси залишаться всередині. 

Ще одна цікава теорія бодіпозитиву: відмова від видалення волосся на всьому тілі. Активістки спеціально фотографуються із піднятими руками, щоб показати своє волосся. Часто його фарбують у яскравий колір і роблять своєрідною фішкою. Тут я просто не буду коментувати нічого, нехай кожен робить висновки сам. Мою позицію, я думаю, можна зрозуміти з усього вище описаного.

Ну що ж. Нарешті цей довгий текст ви дочитали до кінця. Нагадаю, що усе, що написано вище - лише моя суб'єктивна думка, яка цілком можливо може суперечити вашим поглядам і переконанням. Але на завершення, як підсумок, от що хочу сказати: усі ці рухи - це звичайно класно та й мають вони реально благородну мету. Але лише до тих пір, поки сприймається в класичному розумінні і не перетворюється в цирк...