Емоції — це те, що робить нас людьми. Однак ставитися до них потрібно з обережністю, щоб вони не зруйнували все те, до чого ви йшли так довго. Я думаю у кожного були випадки, коли сльози самі текли з очей або ж катастрофічно проривало на сміх (от як у нас з Русланою сьогодні на парі).
Почну з історії, а вже потім зроблю висновки.
Сидимо ми, слухаємо рецензії, і тут просто на всю аудиторію звучить слово «психіатр». І все. Нас не зупинити. Не розумієте, чому така реакція? Поясню. Просто Руслана також веде блог, і у нас одвічна дискусія – хто пише краще і цікавіше. Ми стали залежними від блогу. Нам важливо, щоб люди «лайкали» і коментували – тобто проявляли активність. Та коли цього немає, для нас це уже кінець світу. Тому ми зійшлися на думці, що нам потрібен психіатр, адже психолог вже не допоможе. Саме тому таку реакцію сьогодні у нас викликало це слово. Півпари ми просто «проржали». Ми дуже хотіли зупинитися, та слово «психіатр» крутилося у наших думках. Незручна ситуація вийшла. Викладачка подумала, що ми божевільні. Хоча це не так (можливо). Просто не вживайте це слово у своєму контексті, і все буде добре.
Так ось. Напрошується логічний висновок: емоції варто стримувати. Та як навчитися це робити, адже інколи це просто не реально: хочеш, та не можеш.
Я виокремила для себе такі «правила», які трошки, та все ж допомагають абстрагуватися від ситуації (наша істерика тривала лише половину пари, а не цілу, отже, поради ефективні):
– кожного разу, коли ви відчуваєте, що ось-ось засмієтесь, спробуйте абстрагуватися від ситуації, подумайте про щось;
– не знаю кому як, а мені дуже допомагає глибоке дихання;
– ще є такий цікавий варіант: можна замаскувати сміх під кашель. Але так як цей варіант відомий практично усім, цю спробу можна легко «розкусити»;
– якщо ситуація дійсно виходить з-під контролю (як у нас сьогодні), прикрийте долонею рот (так робила я сьогодні, але мій сміх був надто гучним, то ж це не допомогло);
Таких методів можна «нагуглити» ще дуже багато, але я написала ті, які знаю, і які допомагали мені.
P.S. Наталя Дмитрівна, пробачте нас😅
Комментарии
Отправить комментарий