Своєрідна романтика великого міста

Дощ. Сьогодні він крокує вулицями, будинками й деревами і залишає мокрі сліди. Хочеться дихати на повні груди ще і ще.  Вітер то здіймається, то вщухає. Вздовж доріг та тротуарів у калюжах плаває різнокольорове листя.

Люди наввипередки забігають під накриття, збиваючи усе на своєму шляху. Цікаво спостерігати як когось випадково обіллє машина і ти поповниш запас нецензурних висловів; як викидають сміття повз смітник і не зупиняються підняти, бо можна ж ще більше намокнути! Смішно. Сумно. І звісно усі стоять під своїми "засобами ізоляції", та це навіть цікаво, адже завдяки кольоровим парасолям додається трішки світла у такий похмурий день. Та найщасливіші мабуть діти. Можна одягнути резинові чоботи і просто стрибати по калюжах.


Звичайно ,хтось у таку погоду любить бути просто спостерігачем: комфортно влаштуватися на підвіконні, дивитися на сповзаючі по склу краплини і просто мріяти з чашкою запашного чаю з корицею. Творчі і романтичні люди надихаються на створення прекрасного: звідси і чудові картини та поезія. А хтось може годинами блукати мокрими стежинами і насолоджуватися часом проведеним на одинці зі своїми думками, зануритись у дещо сонливий стан та меланхолічний настрій . Така своєрідна романтика великого міста .

Комментарии