Дощ. Сьогодні він
крокує вулицями, будинками й деревами і залишає мокрі сліди. Хочеться дихати на повні груди ще і ще. Вітер то здіймається, то вщухає. Вздовж доріг та
тротуарів у калюжах плаває різнокольорове листя.
Люди наввипередки
забігають під накриття, збиваючи усе на своєму шляху. Цікаво спостерігати як
когось випадково обіллє машина і ти поповниш запас нецензурних висловів; як
викидають сміття повз смітник і не зупиняються підняти, бо можна ж ще більше
намокнути! Смішно. Сумно. І звісно усі стоять під своїми "засобами
ізоляції", та це навіть цікаво, адже завдяки кольоровим парасолям
додається трішки світла у такий похмурий день. Та найщасливіші мабуть діти.
Можна одягнути резинові чоботи і просто стрибати по калюжах.
Звичайно ,хтось у
таку погоду любить бути просто спостерігачем: комфортно влаштуватися на
підвіконні, дивитися на сповзаючі по склу краплини і просто мріяти з чашкою
запашного чаю з корицею. Творчі і
романтичні люди надихаються на створення прекрасного: звідси і чудові картини
та поезія. А хтось може годинами блукати мокрими стежинами і насолоджуватися
часом проведеним на одинці зі своїми думками, зануритись у дещо сонливий
стан та меланхолічний настрій . Така
своєрідна романтика великого міста .
Комментарии
Отправить комментарий