Проблеми гендерства. ЛГБТ

Чесно кажучи раніше не цікавилася цією темою взагалі. Знала, що десь там щось таке є, але навіть не думала на цю тему. Задумуватися  почала після розмов в університеті, коли погляди людей розійшлися абсолютно. Прочитавши чимало статей і пару книжок зробила свої висновки, які напишу тут(спираючись на літературу та статті. Якщо виникне потреба, навіть скину посилання). Так ось. Найбільше мене вразила книга "Гендерні ресурси сучасних медіа" Н. М. Сидоренка, де дуже детально і цікаво усе описано. Він неї і буду відштовхуватися.

Отож, проблема гендерності або інакшими словами соціальна дискримінація. Якщо заглибитися у цю тему, можна зробити висновок, що ця дискримінація є і у нашому суспільстві, що призводить до зниження соціального статусу і є своєрідним насиллям над особистістю. А тепер пояснюю із чого такі висновки.

Насправді проблема гендерства зародилася ще у стародавні часи. Вже тоді вчені та політики прикривали нерівноправне положення жінки в суспільстві дискусіями про те, чи є жінка людиною. Не дивлячись на те, що у 2000 р. — спеціальна сесія Генеральної Асамблеї ООН прийняла документ "Жінки в 2000 р.: рівність між жінками і чоловіками, розвиток і мир у XXI ст." ситуації у суспільстві це не дуже то і змінило.   Однією з найсерйозніших проблем жінок є подолання заангажованості українського суспільства на звичні стереотипи, за якими соціальна роль жінки зводиться тільки до обслуговування чоловічої частини населення та родини. "Жінка має сидіти вдома, прибирати, готувати і виховувати дітей" - НІ. Жінка аналогічно, як і чоловік має право на самореалізацію себе у житті.

 Пишучи цю тему, як я вже писала, читала статті, форуми і т.д. І знайшла одну вельми цікаву фразу: "Я з іронією ставлюсь до феміністок, бо вважаю, що між жінкою і чоловіком ніколи не може бути рівноправ'я, бо обов'язки у них різні, отже і права мають бути різні. І тільки невдахи називають себе феміністками, бо вони обділені долею." - вибачте звісно, але який чоловік це писав? Тому що жодна жінка не захоче сидіти вдома і бути домогосподаркою. Що це за дискримінація така?  А те, що обов'язки різні, так це вже всім відомий сталий стереотип.

Питання умов праці "слабкої сторони суспільства", матеріального рівня, побуту, відпочинку, материнства, не можуть і не повинні бути турботою лише жінок. Вони визначають рівень держави, культуру нації, а тому потребують адекватної оцінки і ставлення. Активне залучення жінок до всіх процесів життєдіяльності держави сприятиме більш успішному проведенню демократичних перетворень в Україні.  Раз зачепила вже тему працевлаштування, скажу, що зараз в Україні найгострішою проблемою забезпечення можливостей для саморозвитку жінки є саме оці стереотипи у суспільстві.

Хоча, про яке суспільство може іти мова, якщо у нас нічого не сприймається нормально. ЛГБТ. Ще одна дуже спірна тема. Багато людей сліпо вірять у те, що сексуальна орієнтація закладена у нас ще з утроба матері. Як на мене - це абсурд. Нехай мене закидають камінням, але як на мене - це своєрідна психологічна хвороба. Я не гомофоб, я поважаю їх вибір, їх погляди, але поширювати і вірити у таку ахінею у суспільстві...

Психіатрія  не визнає гомосексуальність хоч яким-небудь відхиленням. Ті ж самі психіатри вживають термін «гетеросексуальна норма». В принцип виходить те, що гомосексуальність – це, як ніби, нормально, але відносний чи крайній її прояв. Гетеросексуальність, все-таки, – це абсолютно нормальна, без ніяких обговорень, сексуальна поведінка. Як на мене це щось аналогічне аутизму: ніби, як не хвороба, але заважає повноцінному життю та потребує певної допомоги.

Єдине, з чим я ніколи не  погоджуся, це узаконення таких відносин. Адже це понесе за собою величезні страшні наслідки. Такі пари власних дітей мати не можуть, тому будуть виховувати дитину із дитячого будинку. АЛЕ. Вони не думають про наслідки для подальшого життя цієї дитини. Наше суспільство не сприйме її. Цю дитину постійно будуть принижувати, і вона просто буде психологічно задавлена.
Значна кількість розлучень у наші дні може стати  для декого підставою стверджувати, що традиційна сім’я себе не виправдала і тому має бути скасована. Але це фальшива теза. Якщо люди порушують правила дорожнього руху, то це не означає, що ці правила потрібно анулювати. Якщо студенти провалюють екзамени, це не означає, що потрібно скасувати систему іспитів. 

Звідси і проблеми шлюбу. Щойно людина ламає традиційне визначення шлюбу, як розчиняються двері для потоку хаосу в стосунках. Поява нових структур сім’ї – це вже питання часу. Якщо все базується на  людському бажанні, то чому б не узаконити гарем? Тоді знадобиться захист законом мусульманського способу життя, а представниці фемінізму та язичницьких релігій заявлять, що до них також потрібно ставитися з повагою, і узаконити можливість мати багатьох чоловіків. Те ж саме стосується «шлюбу» між братом і сестрою. А як щодо батьків і дітей? Якщо все будується тільки на «бажанні людей, які люблять одне одного». І чому не скасувати заборону на педофілію, якщо 50-річний чоловік зумів «закохати» в себе 5-річного хлопчика або дівчинку? Факт залишається фактом: якщо визначення шлюбу змінюватиметься з політичних мотивів і через настрої суспільства, то шлюб як такий перестане існувати.

Зараз дуже модно тримати позицію "пофігізму". Мовляв, вони є, і мені байдуже. Але жоден із цих людей не хотів би почути фразу "Мамо, я гей" від своєї дитини. І так, я знаю, що зараз певним чином суперечу сама собі. Просто це в черговий раз доводить те, що все ж на підсвідомому рівні усі  ми дотримуємось позиції нейтралітету, поки мова не буде стосуватися нас самих.

Ще одна цікава тема: релігія і ЛГБТ. Церква каже, що усі люди рівні і мають право вибору. Так чому ж вони дотримуються традиційної для християнства погляду на гомосексуальне поводження, як один із проявів грішності людини? Церква теж певним чином формує суспільство, і не завжди правильно.

Отож, з усього вище написаного зроблю висновок. Уся проблема не у людях не традиційної орієнтації і не у феміністках. Проблема у суспільстві, де панує лише егоїзм і моє власне "Я". Нікого не хвилюють погляди і бажання інших людей, кожного хвилює лише він сам. На жаль, але ще одна проблема стереотипів належить ЗМІ, які своїми публікаціями, загальним медіа звучанням, у кращому випадку не сприяють, а часто дискримінують професійний чи громадсько - політичний авторитет.