Кулінарія. Мастер Шеф 2017

Якщо ви регулярно читаєте мій блог, то мабуть замітили, що я різностороння людина. Я ненавиджу заганяти себе у рамки. Так і з моїми захолпеннями: я не займаюся чимось одним, я по-трохи розвиваюся у різних сферах: вокал, кулінарія, фотографія, моделінг, журналістика.

Сьогодні вирішила написати саме про кулінарію: як, чому, де і коли. Думаю, буде цікаво.

Захоплюватись готуванням почала ще десь в 7-8 років, коли  допомагала мамі готувати сніданки, обід та вечерю. І з кожним роком ставилася до цього серйозніше.  Особисто я не бачу в кулінарії нічого жахливого. Я люблю готувати, і вважаю, що роблю це добре, дещо не скромно, але нічого. Мені подобається знаходити нові рецепти, трішки корегувати їх, додавати щось своє і втілювати це в життя. А ще обожнюю експериментувати, щоправда мої експерименти не завжди вдалі, та як каже моя мама: «Хто не ризикує, той не п’є шампанське».

З дитинства(якщо можна так сказати) я обожнювала дивитися передачу «Мастер Шеф». Не пропускала жодного випуску, і коли цього літа  побачила на СТБ оголошення про кастинг на шоу “Мастер шеф підлітки» не вагаючись заповнила анкету. Чесно кажучи, не сподівалася ні на що, просто було цікаво. Та коли вже через два чи три дні мама сказала, що їй дзвонили з СТБ і мене запросили на кастинг в Київ -  я не повірила. Невже у мене є шанс спробувати? Є можливість побачити усе на власні очі  і проникнути в  усю атмосферу, а не просто спостерігати за усім на дивані перед телевізором? Звісно, що ми поїхали. Я дуже вдячна мамі за те, що підтримала, повірила у мене і я таки спробувала.

 Так як у Києві ми не були вже давно, щоб знайти місце призначення прийшлося добряче «політати» у різних місцях Києва. Добиралися ми в загальному 2-3 години. І ось нарешті, я бачу вказівник «Телеканал СТБ». Емоції переповнювали.

Як проходив сам кастинг?

Прийшла в «кабінет МШ». Заповнила  анкету(питання ті самі, що і в електронній. Чому? Тому що електронну мав заповнювати хтось із батьків, а вже в павільйоні - дитина).  Мені видали мій номер, сфотографували і сказали чекати в холі. В загальному чекала десь годин 5-6.  Це було нереально  довго і тяжко. Очікування- це найгірше, що може бути. 

Також мене часто запитують: чи було страшно? Я не знаю, що сталося з моїй огранізмом, але весь час я була на «пофігізмі»: фотографувала усе, знімала, писала пости. Я навіть не думала, що буду говорити на інтрев’ю.
І от. Нарешті моя черга. В кабінеті були оператор, та дівчинка - журналіст. Повністю інтерв'ю не передам(хіба в приват можу скинути відео), бо і одного посту не стане. Розмова була не вимушена, не було такого відчуття, що сиджу на екзамені. Питала мене для чого мені МШ, що я вмію готувати, розпитувала про сім'ю, друзів, школу, хобі та таке інше. 

Результати мали б  бути до 15  жовтня, але так як заключний кастинг був в кінці жовтня(вибачте за тавтологію), їх перенесли на 15 листопада. 

Ось така коротенька історія. Якщо чесно, я не дуже розчаруюся, якщо не пройду. Це мій перший кастинг, а знаючи свою «вдачу» - у мене ніколи не виходить з першого разу. Та я спробувала. «Краще пошкодувати, що спробував, а не все життя картати себе за те, що мав можливість, та не скористався нею». Це досвід. Це можливість. Це нові знайомства. Якщо не вийде цього разу, обов'зково все вдасться наступного. Як не "підлітки", то "дорослий". Головне  вірити і не опускати руки. Там, я знайшла натхнення. Зараз продовжую готувати і розвиватися у цій сфері. З кулінарією я не буду пов'язувати усе життя( не маю на меті стати знаменитим шеф - кухарем),- це просто заняття, яке приносить мені задоволення. Ось і все. Свій шлях я вже обрала. І він один.