Останнім часом я почала читати багато статей пов’язаних з психологією людини. Чому? Тому що мене дуже цікавило одне запитання, з яким я ніяк не могла розібратися. А потім мені сподобався цей напрям, якщо можна так сказати, і я «втягнулася».
Поговоримо про привертання уваги. Пишучи пости і критикуючи сама себе, одного разу почула: «Це не самокритика. Це привертання уваги». І я задумалась… А може це і справді так?
Та ні, я таки не згідна. Іноді мені і справді не подобається те, що я пишу. Та проаналізувавши усе, дійшла висновку: не потрібно усі свої думки і погляди виставляти на публіку, тоді це не буде привертанням уваги. Тому зараз я публікую лише те, де немає нічого песимістичного. Весь негатив залишається в чернетках. Самокритика крута штука насправді, та застосовувати її слід правильно, щоб не вийшло, як у моєму випадку. Хочеш сказати одне, а виходить зовсім інше.
Та мені стало цікаво: а для чого люди взагалі привертають до себе увагу? Та і взагалі чи пов’язана між собою самокритика із привертанням уваги?
Нам усім, як повітря, необхідна увага рідних людей: як правило, сім’ї та друзів. Важливо, щоб почуття, переживання і події нашого життя були важливі для близьких, викликали в них певні емоції. А ось кількість уваги, яка необхідна для щастя, у кожного різна. Комусь достатньо одного речення похвали чи критики, а комусь і цілої петиції буде мало. Та від чого це залежить?
Не знаю чи думаю у правильному руслі, та на мою думку, це залежить від різного сприйняття власного життя, високих і низьких планок, знаходження свого місця у житті. Тому судити я не беруся, адже , я не знаю конкретних людей, умов їх життя та внутрішній світ.
В усіх статтях з психології пише, що людина привертає до себе увагу через нестачу любові. Та я не можу ніяк зрозуміти: як переплітаються ці два поняття? Ось наприклад: привертаючи увагу не своєю особою, а своєю діяльністю, можна завоювати захоплення та інтерес. Та це ж не має жодного відношення до нестачі любові. Це звичайне бажання бути побаченим і почутим.
Бути у центрі уваги любить, мабуть, 60-70% людей, адже, як говорить та сама психологія, людині приємно слухати про себе. Тому, на мою думку, тут скоріше не нестача любові, а нестача уваги. Таким чином людина несвідомо вирішує знайти цю увагу в заохоченні та гордості, якщо не до себе самого, то хоча б до своїх вчинків і досягнень.
Та самокритика і нестача уваги, як на мене, не мають жодних спільностей. Самокритика це самокритика, а нестача уваги – це нестача уваги. Критикуючи себе, людина аналізує свої помилки, щоб згодом зробити висновки, і більше не помилятися. А привертання уваги - це вже дещо інше.
Психологія- штука цікава, та складна .Я незнаю, чи зрозумієте Ви, що я хотіла цим сказати, та я принаймні намагалася. І сподіваюся, хоч щось Ви із цього зрозумієте. А, і ще. Не знаю, чи погодитеся Ви з моїми висновка, та я написала свою думку. Можливо вона не правильна. Тому я готова слухати Ващі думки, готова до дискусії!
Комментарии
Отправить комментарий